У жовтні одне велике свято, це свято дуже важливе для Запорізького краю з часів козацтва.
І тільки в цей день можливо домовитись з Богородицею про її покровительство. Люди з нездоровим глуздом перенесли свято Покрови і покровительство – зникло!
Що і як правильно святкувати і вирішувати проблеми, читайте в статті за 2023 р.
Про ці пам’ятні дати святих ви можете прочитати в статтях за 2024 р. Там сказано, які проблеми ви можете вирішувати в ці пам’ятні дні.
В цьому році я розповідаю про святих землі Української.
8 жовтня
День пам’яті Преподобної Єфросинії Суздальської
(у миру – Феодулії)
Дружина князя Михаїла Чернігівського Олена довгий час була бездітною. З великою вірою та молитвою зверталось подружжя до Пресвятої Богородиці про дарування їм довгожданої дитини.
І ось однієї ночі з’явилася до них Божа Матір і промовила: «Відважуйтеся і молітеся: Ваше прохання буде почуте і здійсниться. На знак того ви отримаєте пахощі».
Прокинувшись уранці, вони знайшли вузлик з ароматами. Подружжя ще з більшим завзяттям молилось. І знову з’явилася Богоматір і дала їм в руки голубку.
З’явившись утретє Богородиця сказала: «Молитви ваші почуті; у вас народиться дочка, яку ви назвете Феодулією; вона буде служителькою Влахернської церкви».
Народилася Феодулія в 1212 році. Її охрестили в храмі Пресвятої Богородиці в Києво-Печерській обителі. Благовірний князь Михайло сам навчав її грамоти і Святого Письма.
Багато молодих людей домагалися її руки, але отримували відмову. В 15 років, за згодою батьків, Феодулія була заручена з сином князя Мини, який жив у Суздалі. З печаллю в серці поїхала вона до Суздаля, але перед від’їздом Пресвята Богородиця з’явилася у видінні й сказала: «Погане не доторкнеться тіла твого». Ще коли Феодулія була в дорозі, наречений несподівано помер.
Вона попросилася у Суздалі до монастиря, який був збудований на честь Покладання ризи Пресвятої у Влахерні. Вона прийняла постриг з ім’ям Єфросинія. У монастирі черниця Єфросинія виділялася стриманістю, покірним послухом та неустанним піклуванням про свою душу. Єфросинія мала дар пророцтва та зцілення недужих. Іменем Господа вона зцілювала хворих з різними хворобами. Особливо сила її проявилась під час великого мору в Суздалі. Також по її молитві Свята обитель збереглась від навали нечестивого Батия, тоді як Суздаль було в край спустошено.
До неї приводили жінки дочок, щоб помолитися разом і послухати її душекорисні бесіди. Навіть сама ігуменя слухала її порад.
Незадовго до своєї смерті, Єфросинія бачила видіння, що Суздаль спіткає землетрус. Великий землетрус стався і перелякані суздальці прибігли рятуватися в монастир. Єфросинія була спокійна, підтримувала їх та радила каятись і молитись.
До святої Єфросинії звертаються з проханням надати впевненості, стійкості в своїх рішеннях, уміння досягти задуманого. Прохають щасливої долі собі і своїм близьким, добробуту і миру.
Прохають про зцілення від хвороб.
13 жовтня
День пам’яті святителя Михаїла, першого митрополита Київського і всієї Руси
Пророцтво апостола Андрія Первозваного сповіщене ще в І ст. про те, що на горах Київських засяє благодать Божа, почало здійснюватися за князювання Володимира Великого, який разом з митрополитом Михаїлом у 988 р. охрестив Русь.
Є свідчення істориків, що вже в 897 році, тобто за сто років до цього, під час правління у Києві князя Аскольда, була Київська митрополія, був єпископ і православні храми. Але це були одинокі храми, з малою кількістю прихожан.
Але коли князь Володимир прийняв рішення про просвітлення нашої рідної землі Руси-України Святим Хрещенням, він послав до Константинополя прохання на ім’я Патріарха прислати до Києва християнських пастирів. Патріарх Миколай II призначив митрополитом Київським і всія Руси-України Михаїла, як найздібнішого ієрарха.
Святитель Михаїл був родом із Сирії, а за іншими джерелами — болгарин. У 988 році на час хрещення князя Володимира він на чолі 6 єпископів, багатьох священиків прибув до міста Корсуня, це старовинна назва Херсонеса, залишки якого знаходяться біля Севастополя у Криму.
Потім вони прибули до Києва, де він охрестив 12 синів князя та навернув до християнства всю його сім’ю та бояр. Коли за покликом священників народ Києва прийшов на місце, де річка Почайна впадала в Дніпро, митрополит Михаїл урочисто відправив Святе Хрещення над усіма киянами.
Волею Божою на митрополита Михаїла була покладена важка й складна місія. Та він був вправним учителем у проповідуванні Божого слова, глибоко освіченим ієрархом та зразковим за своїм святим життям.
Згодом митрополит із проповіддю Святого Євангелія відвідав Новгород, Суздаль і Ростов Великий. За час своєї діяльності митрополита Михаїла були споруджені храми в Чернігові, Білгороді, Володимирі-Волинському, Новгороді, Переяславі та Ростові.
Знаючи ціну освіти у поширенні християнства, святитель організовував духовні училища і за навчанням стежив особисто.
За його правління святе хрещення прийняли чотири болгарські князі, а печенізький князь Кучуга прийшов до Києва, щоб прийняти хрещення.
Незважаючи на те, що служіння митрополита Михаїла у Київській державі було короткочасним, усього чотири роки, його подвиг просвітництва народів неможливо переоцінити. Він упокоївся в 992 році і був похований у Десятинній церкві. В 1103 році його нетлінні мощі були перенесені в Ближні (Антонієві) печери. З 1 жовтня 1730 року вони на спокій були перенесені в Свято-Успенській храм.
До святителя Михаїла звертаються з проханням допомоги в стійкості в боротьбі за віру православну, надати знань і сили для боротьби за чистоту віри проти віровідступників.
Прохають допомоги в вирішенні проблем побутових, в захисті від ворогів, швидкої перемоги і зцілення від хвороб.
27 жовтня
День пам’яті преподобного Миколи Святоші, князя Чернігівського,
Печерського чудотворця, у Ближніх печерах
Історія має декілька неймовірних випадків відмови князів від влади, багатства і світського життя, та перехід до життя чернечого. Це — великий князь Київський і Чернігівський Ігор (XII ст.), князь Брянський Олег (XIII ст.) та князь Острозький Федір (XV ст.).
Але першопрохідцем у цій дивній справі був князь Святослав, який в 1106 році прийняв чернечий постриг з іменем Миколай.
В 1097 році Святослав одружився з дочкою київського князя Святополка і отримав Луцьке князівство. Постійні суперечки, князівські міжусобиці та чвари примусили добропорядного князя Святослава в 1100 році добровільно залишити свій луцький уділ та прибути до свого батька в Чернігів.
Тут він володів численними землями. Два поселення на березі Дніпра Навіз і Пакуль з околицями, які були подаровані князем Києво-Печерському монастирю. Земельні володіння на Чернігівщині стали підставою називати його князем Чернігівським.
Досить швидко вся монастирська братія дізналась про доброчесне життя й послух чорноризця Миколи, колишнього князя. Прибувши до монастиря, він віддав всі свої кошти на будівництво Свято-Троїцької надбрамного храму та Микільського лікарняного монастиря. Його власна книгозбірня стала основою для створення великої Лаврської бібліотеки. Протягом трьох років він рубав дрова для монастирської кухні, та ретельно виконував усі інші роботи з приготування їжі. Виконував любий послуг з великим бажанням. Його ніхто не бачив без роботи, а на вустах завжди була Ісусова молитва: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного». Він казав: «Владу, братів, друзів, жінку я покинув ради Христа, щоб бути достойним життя вічного».
Понад 30 років Микола Святоша пробув у монастирі невідлучно. Та перед завершенням свого земного життя він почав залишати свою келію та з’являвся у світі як громадський діяч і миротворець. Він творив чудеса в примиренні міжкнязівських міжусобиць і цим зберіг тисячі життів від погибелі.
Про час завершення свого земного життя він знав заздалегідь і сам викопав собі могилу.
Його нетлінні мощі спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.
До преподобного Миколая Святоши звертаються з проханням кріпкої віри, сил, щоб побороти свою жадібність до наживи, багатства. Прохають смиренного життя в достатку, здравії, добробуті та мирі.
Прохають надати можливість примирення зі своїми близькими, щастя, взаєморозуміння.
Прохають зцілення від хвороб.
Отець Юрій