В грудні приходить зима. Випадає стабільний сніг, який повинен лежати до весни. Наступають морози і покриваються кригою ріки і озера. В селах всі господарські роботи закінчено. Господарі ховають реманент, їздять до млина та готуються до Різдва.
Наближається період угадування на майбутній рік. Староукраїнські звичаї, що колись були пов’язані з кінцем старого і початком нового року, наших далеких предків, перейшли до християнських свят.
Свята від 4 грудня, Введення в Храм Пресвятої Богородиці і до Святого Миколая 19 грудня, називаються Передріздвяними святами, які по угадуванню вирішують, яким буде майбутній рік.
Якщо на Введення до хати першим ввійде молодий гарний чоловік, а до того ще і з грішми – добра ознака. Ввесь рік в хаті всі будуть здорові, буде достаток і добробут. Якщо ж увійде першим старий, кволий, бідний чоловік – погана ознака і хворі будуть в хаті і злидні заведуться. А найгірше, як увійде жінка в цей день до хати – добра не чекай… Вона принесе нещастя.
Свята Введення та Миколая – великі свята і в усіх Храмах проходять Богослужіння. Я їх виділив окремо. А в цій статті я хочу розповісти про малі свята, які вважають не дуже важливими, тому Богослужіння на ці свята проводяться тільки в великих Храмах та Соборах. Але на кожне з цих свят, люди по своїй необхідності вирішували проблеми. Вони всі пов’язані з нашими дохристиянськими віруваннями. Я коротко про них розповім. Ви, по необхідності, знайдете відкритий Храм і запаливши свічку вирішите свої проблеми:
7 грудня – Катерини, 9 грудня – Юрія, 13 грудня – Андрія, 17 грудня – Варвари.
Всі ці свята пов’язані зі святами дохристиянськими, на які наші люди ворожили, угадували майбутнє. Хоча православна віра і забороняє ворожіння, але люди продовжують цим займатись. А потім на сповіді просять відпущення цього гріха. Головне, щоб ворожіння не привело до злого вчинку, до накликання горя і нещастя.
7 грудня
Святкується пам’ять Великомучениці Катерини
Вона жила в четвертому столітті, в Олександрії. Походила із княжого роду. Катерина була дуже красива та мудра, розмовляла декількома мовами і вивчала різноманітні науки.
Багато чоловіків хотіли взяти її заміж. Вона ж сказала, що вийде заміж за чоловіка, який буде рівний їй багатством, красою та освіченістю.
Мати Катерини була християнкою і познайомила дочку зі своїм духівником, пустинником. Він сказав, що знає одного юнака, який відповідає вимогам Катерини. Дав їй ікону Матери Божої з дитиною на руках і запропонував молитись всю ніч. Вона довго молилась і заснула. Їй було видіння, що сам Ісус Христос дає Катерині каблучку і каже, що нині Я вибираю тебе Своєю нареченою, зберігай наш союз непорушний і не приймай інших наречених. Коли вона отямилась, то побачила на руці незвичайну, дуже красиву каблучку. З цього часу вона думала тільки про Ісуса Христа.
Почалось гоніння християн імператором Максиміаном. В Олександрії в язичеському храмі імператор побачив прекрасну Катерину і захотів з нею одружитись. Катерина йому відмовила, пояснила, що вона наречена Ісуса Христа. Імператор привіз язичеських мудреців, зібралось багато глядачів, щоб почути змагання за істину віру. Катерина перемогла мудреців і вони охрестилися і увірували в Христа. Цар наказав їх покарати і спалити. Потім довго знущались над Катериною і закрили її в темниці.
Дружина імператора Августа з царедворцем Порфирієм і воїнами прийшли до Катерини в темницю. Після їх бесіди вона увірувала в Христа і разом з Порфирієм і воїнами охрестилися.
Августа дорікала імператора за його гоніння християн і знущання над Катериною, її підтримував Порфирій і воїни. Імператор розгнівався і наказав знущатись над ними, а потім відрубати голови. Після цього він наказав відрубати голову і Святій Катерині. Він злякався, що вона своїми бесідами всіх наверне до християнської віри.
Наші пращури в цей день святкували свято дівочої долі. Тому Свята Катерина зі своєю долею дівочою гармонійно співпала з дохристиянським святом.
Напередодні цього свята парубки строго постились, щоб Бог послав їм добру жінку.
Ранком до схід-сонця дівчата йшли в садок, зрізали гілочку вишні. В теплій хаті, дівчата, ту гілочку, ставили в пляшку з водою і чекали свята «Маланки». Якщо до «Маланки» вишня розів’ється і зацвіте – добрий знак, доля дівоча цвісти буде. Засохне гілочка без цвіту – кепська доля буде.
В самий же день свята, сьомого грудня, дівчата ворожили, закликали долю щасливу, ворожінням кликали судженого на вечерю.
Дівчата по черзі вилазили на ворота, тримаючи в руках горня з кашею і тричі гукали:
– Доле, доле йди до мене вечеряти!
Якщо в цей час заспіває півень, «доля обізвалась». Якщо ж ні: «Доля оглухла, не чує, блудна вона». Та це ще пів лиха, на рік. Гірше, коли в цей час зірка з неба впаде: «Погана доля!»
В цей день в Храмах запалюють свічки та звертаються до Святої Катерини з проханням, для себе, своїх рідних вирішення проблеми долі.
Як звертатись до Святих описано в попередніх статтях, перечитайте.
«Свята Великомучениця Катерино, допоможи мені в вирішенні мого майбутнього, випроси у Бога для мене щасливої долі. Хай Господь дасть мені добру дружину (чи доброго чоловіка), щоб наша доля була єдина. Дай щасливу долю моїм дітям (імена), дай їм розуму, знань та достатку в житті. Свята Катерино, помолись за нашу родину, за її щасливу долю. Якщо дітей немає, прохайте про народження дітей зі щасливою долею».
Свята Катерина була мудрою, розумною, освіченою, доброю і з сильною вірою в Ісуса Христа. Він вибрав її своєю нареченою. Якщо до неї правильно звернеться істинно віруюча людина, розумна та порядна, то вона вимолить у Господа вам допомогу і вирішення щасливої долі.
9 грудня
Свято Юрія (Георгія) Побідоносця,
Юріїв день. Святого Єгорія.
Це друге після весняного (6 травня) Свято Юрія Переможця. В Греції його називали Георгієм. В старі часи називали Єгорієм, з дохристиянських часів прийшла назва Святий Юр.
В цей день можна змінювати місце проживання, буде вдача. Це свято називають Осіннім Юрієм, або Холодним Юрієм.
Передання сповіщає, що воїн Юрій отримав перемогу над страшним змієм, Драконом. На честь цієї події і запроваджено Свято Юрія Переможця. Це свято не тільки військових, Юрій був покровителем свійських тварин, захисником їх від вовків. В дохристиянський період до Юра звертались про захист від вовків. В цей день відзначали свято вовків, їх ніхто не повинен турбувати, щоб не розізлити. Свята об’єднались за значенням, розумінням та загальним змістом.
В Храмах запалюють свічки та звертаються з проханням, щоб Святий Юрій Переможець допоміг перемогти ворога. Хай він захистить наших бійців від ворожого враження. Щоб він навіяв страх на наших ворогів. Просимо захисту для мирного населення та дітей.
Прохають у Святого Юрія захисту сільськогосподарських тварин, щоб вони не хворіли і давали нам добре харчування. Щоб він захистив тварин від вовків.
Святий Юрій ні перед ким не схиляв своєї голови і не преклонив коліна, окрім Бога. Він захищав слабих та знищував зло і тих, хто приносить зло.
13 грудня
День пам’яті Апостола Андрія Первозваного
Апостол Андрій став першим учнем Ісуса Христа. Спочатку він був учнем Іоанна Предтечі, але коли зустрів Ісуса Христа – пішов за ним. Святий Андрій був одним з наближених учнів Христа.
Після сходження Святого Духа він проповідував в Єрусалимі, потім тричі мандрував Європою та Азією. Повсюди розповсюджував учення Христове, творив багато чудес.
Святий Андрій проповідував на півдні Тавриди і дійшов до міста Херсонес. Звідти направився вверх по Дніпру до Київських гір. Там він поставив Хрест і сказав, що на цих горах засяє благодать Божа, буде збудоване велике місто з величними Храмами.
Він завжди проповідував слово Боже, навертав людей до віри в Бога, охрещував, рукопокладав священників та єпископів.
Так він дійшов до Візантії. Тут він був заарештований і осуджений на розп’яття. Його розіп’яли не на звичайному Хресті, а на Хресті у вигляді букви Х. Тому цей Хрест називають Андріївським Хрестом. Щоб він довго мучився, його до Хреста прив’язали мотузками. Чотири дні він висів на Хресті і навчав народ, проповідував Слово Боже. Це відбулося в 62 році після Різдва. В наш час його мощі знаходяться в Італії в місті Амальфа.
Андрій Первозваний – християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в день цього свята мають стародавні, дохристиянські святі, які вирішували угадування майбутнього життя через заклинання та ритуальне кусання «калити». З усього циклу традиційних свят день Андрія – найцікавіший. Від нього віє чарівною староукраїнською стихією.
З давніх-давен у ніч під «Андрія» дівчата ворожили, щоб дізнатись чи вийде вона заміж, чи доведеться дівувати цілий рік.
Дівчина набирала в пелену насіння коноплі, виходила за хату, сіяла на снігу насіння співаючи:
«Андрію, Андрію, конопельку сію.
Спідницею волочу, заміж вийти хочу».
Потім набирала жменю снігу там, де сіяла коноплі, вносила до хати. Коли сніг розтане, лічили насіння, яке було в снігу. Якщо парна кількість насіння – вийде заміж, а якщо ні, то ні.
Ввечері на «Андрія» сходились разом хлопці і дівчата. Сходились до просторої високої хати. Дівчата всі разом випікали калиту. Це великий корж з білого борошна з медом, прикрашений родзинками і сухими вишнями. Запікали так, щоб вгризти було трудно – на сухар. Посередині коржа була дірка. В дірку всували червону стрічку і підвішували калиту до стелі. Хлопці по черзі розбігались, підстрибували, щоб вкусити калиту. Хлопцям ставили всілякі перепони. Кожен вирішував свою спритність…
Я не буду розповідати про всі ворожіння, які були в дохристиянський період і дійшли до наших часів.
На свято Андрія Первозванного, по можливості, зайти в Храм. Запалити свічку і правильно звернутись до нього.
«Святий Андрію, ти був першим і відданим учнем Ісуса Христа. Настав і нас на путь праведний, щоб ми навчились правильно жити, щоб у нас була така сама непохитна віра як у тебе. Дай нам можливість вирішувати всі свої проблеми, знищ всі перешкоди на нашій життєвій дорозі. Дай можливість жити в здоров’ї, добробуті і благополуччі. Домовся з Господом, щоб Він захистив нас і надав нам перемогу над ворогом».
З давніх дохристиянських часів в ніч під Андрія хлопці могли бешкетувати, робити шкоду, хлопці гуляли, робили дурниці і ніхто не міг на них ображатись, все всім вибачалось. В цю єдину ніч хлопці мали найбільші права.
17 грудня
Свято Великомучениці Варвари
Варвара проживала в третьому столітті в фінікійському місті Іліополі. Мати її померла дуже рано. Батько язичник поселив Варвару в будинку, без доступу простих людей. Біля неї були наглядачі і прислуга. Варвара була розумна, але не було їй з ким поговорити, в неї були питання, на які не було відповіді. «Хто створив цей світ? Хто керує ним? Можливо Бог? Але ідоли не можуть бути богами!»
Коли Варвара стала повнолітньою, батько захотів видати її заміж, але вона відмовлялась. Тоді батько дозволив їй виходити вільно до людей і ходити, де їй хочеться.
Варвара познайомилась з дівчатами-християнками, охрестилася. Вдома в кімнаті вона наказала зробити три вікна, на честь Святої Трійці, і виготовити Хрест з мармуру. Коли батько побачив це, то розгнівався. Вона запропонувала йому охреститися.
Батько сильно побив Варвару і віддав її управителю, заказав, що якщо вона не визнає наших богів і не відмовиться від Хреста, то вона йому не дочка і він їй не батько.
Варвару довго мучили, але вона стійко стояла на своїй вірі. Тоді її осудили на смерть. Батько сам відрубав їй голову. Мощі Святої Варвари знаходяться в Києво-Михайлівському Соборі.
В давнину було свято дівчат-вишивальниць. В цей день вважалось гріхом прати, білити, глину місити.
З появленням християнства це свято пов’язали зі Святою Варварою. Казали, що вона була мудра і добра вишивальниця. Розповідали, що вона ризи самому Ісусу Христу вишивала, тому вона і нас вишивати навчіть.
В народі казали, що після Варвари день повертає на весну.
На Україні в цей час звичайно випадали глибокі сніги, починались справжні морози, замерзали ріки. З цього приводу в народі говорили: «Варвара снігом постелить. На другий день Сава загладить хуртовиною, а на третій день Микола морозом придавить!»
Всі ці три дні наші пращури варили кутю та узвар – «щоб хліб родив та садовина рясніла!»
Свято Варвари вважалось жіночим святом, святкували жінки та дівчата. Готували вареники та пригощали чоловіків.
В народі говорили: «Яка погода на Варвару, така і на Різдво!», «Хто заспить на Варвару, той цілий рік буде сонливим».
В храмах в цей день частіше ходять жінки та дівчата, це їх свято. Але сильно закохані чоловіки та хлопці теж відвідували Храм, щоб попросити для своїх ненаглядних: краси, розуму та спритних рук як у Варвари. Просили кріпкої віри в Бога та відданості. Дівчата та жінки прохали доброї долі, щасливого життя, кріпкої родини та спритності в руках.
Закінчувались грудневі свята святом Миколи Чудотворця. В народі говорили, що люди рік працювали і в грудні цикл свят від Введення до Миколи для вечорниць, угадувань, гадань, ворожінь та відпочинку. Перед Різдвом та Новим Роком.
Святкуйте як святкували наші пращури. Будьте щасливі.
Отець Юрій