У кожного з нас своя улюблена пора року, але все ж одна з них навіює особливу радість. Мова йде про весну. Справа не тільки в тому, що увесь довколишній світ оживає і зодягається в зелену красу. У давнину це був ще й початок нового року. Наші далекі пращури – дайбожичі – пов’язували з весною своє новолітування.
Наші пращури були ревними прибічниками природи. Все довколишнє життя – господарська діяльність, свята й обряди, народна мораль і філософія – тісно ув’язувалися з довколишнім середовищем. Відтак і Новий рік мав неодмінно збігатися з пробудженням природи.
Березень – найочікуваніший місяць селян. Впродовж усієї зими жили надією про час, коли земля проснеться і можна буде нарешті вдихнути на повні груди теплого повітря.
Справжній прихід весни традиційно пов’язували зі святом Явдохи, котре припадає за сучасним календарем на 19 березня. До цього свята випікали обрядове печиво, так звані веснянки.
Першими ознаками весни вважався посвист байбака. Другою прикметою приходу весни був приліт з теплих країв вівсянок – перших перелітних птахів.
В двадцяті числа березня починається весняний сонцеворот, коли день вже переважує ніч.
Освічені люди знають, що з 21 на 22 березня день і ніч однакові, це – період рівнодення. До речі, сучасна астрономічна весна також наступає 21 березня. Тому наші пращури святкували Новий рік 21 березня.
Раніше ми жили за юліанським календарем, календарем Святих Апостолів і Отців Церкви, і рівнодення припадало на 8-9 березня. Коли масони і збоченці під керівництвом Папи Григорія впали в єресь і брехнею добавили 13 днів до юліанського календаря, рівнодення також перемістилось на 13 днів.
Як ви думаєте, для чого було творити цю брехню про нестачу днів в календарі і необхідності змінити календар? Це для того, щоб відірвати неосвічених, недалеких людей від Бога і знищити їх. За дві тисячі років християнства була заснована Аріанська єресь, Монофелітна єресь, ці збочення освічені, розумні, віруючі люди перемогли. Виникла нова масонська єресь, яку можна назвати Григоріанською, від її засновника, масона Папи Григорія.
Ці масони і безбожники, а точніше збоченці, знають, що ображати і знищувати віруючих людей Господь не дозволить. За образу віруючих Господь карає. Тому вони придумали єресь зі зміною календаря, щоб відірвати народ від Бога, а тоді знищити. За образи і знищення віровідступників кари Божої не буде. Задумайтесь, куди вас ведуть збоченці православ’я.
Рівнодення завжди, десятки тисяч років тому припадало на 8 березня, а зі зміною календаря на 21 березня. Це знали навіть жриці племені Мая. В стародавньому містечку індіанців мая – Чічке-Іца, щороку, в період рівнодення 21 березня, біля піраміди Кукулькана збирається багато людей, щоб побачити чудо. Декілька тисяч років тому, піраміду так збудували, що сонце, наближаючись до зеніту (рівнодення), поступово накладає на її виступах тіні семи трикутників. Разом з тінню від східців вони утворюють фігуру, що уособлювала колись для мая верховного бога. А через кілька годин, коли сонце схиляється до заходу, вершини тіней зміщуються вгору, створюючи враження, що Кукулькан відлітає.
Це явище підтверджує, що рівнодення завжди було в один і той же день і час, і непотрібні ніякі зміни календаря. Це розуміли неосвічені племена індіанців Мая, які збудували піраміду, цей витвір людських рук і розуму, який підтверджує вже тисячі років про незмінний день рівнодення.
Задумайтесь, чому Єрусалимський Патріарх не перейшов на новоюліанський, а точніше (григоріанський) календар? Чому монахи гори Афон не визнають цей збоченський календар? Чому Грузинська православна церква відмовляється переходити на масонський календар? Чому Православна Польська Церква, яка у 2022 році перейшла на новоюліанський календар і через рік відмовилась від нього? Чому Єпископ Ужгородський і Мукачівський Православної Церкви України відмовився від нового календаря, назвав тих, хто його вводить безбожниками і сатаністами? Чому Патріарх Київський і всієї України-Руси Філарет не визнав цей календар, і всі приходи Київського патріархату живуть за старим календарем? Чому більше 300 громад Православної Церкви України не перейшли на збоченський календар? Задумайтесь, чому? Тому, що це люди віруючі, освічені і розумні, і вони розуміють до чого може привести віровідступництво – до знищення!
Я вважаю, що наша справа права, перемога буде за Нами! Істинно віруючі люди завжди перемагали сатанинське зло.
Березень наші пращури вважали особливим місяцем, він і усміхається теплом, і заплаче дощем і ошкіриться крутим норовом-холодом.
У березні починали заготовляти традиційні напої – кленовий і березовий сік.
Березень раніше називали «березіль», від слів «береза» і «зола». Це пов’язано з тим, що в березні лісовики розпочинали дігтярський сезон. Основна сировина, з якої добували дьоготь – берест. А дьоготь раніше замінював всі технічні мастила. Без дьогтю і не поїдеш на возі і муки не намелеш у млині.
14 березня – День пам’яті Преподобної мучениці Євдокії (Явдохи)
Євдокія жила в кінці першого століття. Народилась в фінікійському місті Іліополі (тепер Баальбек), по відношенню до віри була самаритянкою.
Євдокія була красивою, займалась розпустою, полонила багатьох своєю красою, чим нажила велике багатство.
Але Бог привів її до спасіння. В одному домі з Євдокією жив християнин, тільки тоненький перестінок розділяв їх житло.
Одного разу у християнина заночував монах Герман, який повертався зі святих місць. Монах прокинувся у північ, помолився і почав голосно читати Святе Писання. Читав він про Страшний Суд, про блаженство праведників і муки грішників. Євдокія почула читання і благодать Божа зійшла в серце грішниці. Вона зрозуміла велич свого гріха, і думка про те, що її очікує суровий Божий Суд і вічні муки, привели її до думки змінити своє життя. Герман порадив їй охреститися, роздати своє багатство, яке нажила гріхом і піти в монастир.
Так і зробила Євдокія. В монастирі вона старанно трудилась і її поставили настоятельницею обителі. 56 років вона керувала обителлю. Багатьох навернула на Християнську віру. За це, за наказом керівника міста Вікентія їй відрубали голову мечем.
Наші пращури називали це свято «Явдохи-плющихи»: за старим стилем це перший день весни. Весна кликала селянина в поле, казали, що «одова Явдоха виходить з плугом в поле». Дуже уважно слідкували за погодою в цей день, щоб спланувати, яка буде погода надалі:
- як вода, в цей день, капає зі стріх, то ще довго буде холодно;
- яка Явдоха, таке і літо;
- якщо на Явдоху дощ, то літо буде мокре і тепле;
- увесь день погожий – усе літо пригоже;
- якщо в цей день хуртовина, то кажуть: «Явдоха хвостом крутить – буде пізня весна».
Наші пращури вважали, що в цей день повертаються з вирію ластівки, на своїх крилах нам весну з вирію приносили. Тому, коли хто побачить ластівку, то брав жменю землі, кидав за нею і казав: «На, тобі, ластівко, на гніздо!». Це щоб весна швидше приходила.
Діти, що їх обличчя всіяне веснянками, ще інакше зветься ластовинням, побачивши в цей день ластівку, гукали: «Ластівко, ластівко, на тобі веснянки, дай мені білянки!» Після цього бігли умиватися «весняною» водою – «щоб ластовиння не було».
Якщо в березні часто міняється погода: то дощ, сніг, вітер, то знову сонце і тепло – то казали, що це мартові планети. Проте слово «март» і «марець» – не слов’янського походження, це латинський «Марс» – бог війни, зі своїм норовливим характером. Цей місяць був присвячений йому.
На це свято не проводяться Богослужіння у всіх Храмах, тільки в Соборах. Але і з святою Євдокією, і з Явдохою є можливість багато проблем вирішити. Тому віруючі люди, кому це потрібно, знаходили відкритий храм, запалювали свічку, жертовний вогонь, молились, а потім звертались до свої мучениці Євдокії.
«Свята мучениця Євдокія, убережи мене від блуду і розпусти, збережи мою душу. Не дай впасти у відчай. Не дай можливості зрадити справжнє вірне кохання. Дай можливість жити в мирі, достатку, в любові з людиною, яку я кохаю. Щоб ми завжди розуміли один одного».
З таким проханням, називаючи імена, можуть звертатися не тільки дівчата, а й хлопці, ті, хто хоче зберегти своє кохання!
Дуже велике щастя жити одним цілим з коханою людиною. І дуже важко зрозуміти, коли лестива похіть руйнує те тепло в серці коханої. Не завжди люди можуть пробачити зраду!
До Явдохи можна звертатися з проханням про вирішення побутових проблем, проблем погоди і вражаю.
«Явдохо-плющиха», ти символізуєш весну. Прошу, щоб вона була красна, рання і тепла. Щоб погода дарувала радість і тепло. Щоб хлібороби виконали всі сільськогосподарські роботи. А влітку, завдяки хорошій весні, був добрий урожай і ми не голодували. Щоб був добрий медозбір, були солодощі на нашому столі».
Не лінуйтесь, звертайтесь з проханнями до святих і будьте вдячні їм…
22 березня – День памяті 40 мучеників, що в Севастійському озері мучилися
Ця подія відбулася в 4 столітті в Вірменії в місті Севастії, під час гоніння на християн от імператора Ліцінія. В царському війську був підрозділ із 40 воїнів, які вирізнялись хоробрістю і єдністю в битвах. Їх командир, язичник Агриколай, вимагав, щоб вони відказались від Христа, але вони відмовились це виконати. Їх заарештували і закрили у в’язниці, в надії, що вони одумаються. Але вони не відмовлялися. Святих вивели на площу і довго над ними знущалися, катували. Потім князь наказав їх роздягти і поставити в озері на всю ніч. Ночі в березні холодні, озеро покрилось льодом. Дув холодний вітер. Воїни сильно замерзли, але терпіли знущання. На березі була споруджена тепла лазня. О півночі мороз посильнішав і один з них не витерпів, вийшов з озера і побіг в лазню, на порозі впав і помер.
О третій годині ночі світло з неба освітило мучеників і трішки зігріло воду. 39 вінців спустилось з неба на голови святих мучеників. В цей час один воїн із сторожі зняв з себе одяг і зі словами: «Я теж християнин!» зайшов в озеро, прийняв страждання та поповнивши загін до 40.
Ранком їх вивели з озера, сильно катували, розбивали ноги молотом. Потім тіла їх спалили і кістки кинули в річку. Вночі Севастійський єпископ пішов до річки і зібрав кістки святих в срібний ковчег.
Наші пращури вважали, що на Явдоху був перший день весни, а на 40 святих розпочинається справжня весна. Жінки випікали з тіста по 40 жайворонків і віддавали дітям, щоб ті ходячи вулицями, поїдаючи випічку, закликали весну, птахів з вирію, домашніх курей і гусей, щоб краще неслись й висиджували яйця.
За звичаєм дівчата варили по 40 вареників і пригощали хлопців.
Хоч цей день і є провісником весни, але якщо в цей день холодно, то буде холодно ще 40 днів.
Найбільш символічним в цей день був обряд «топтати ряст», навіть літні, кволі, старі і малі, виходили в поле на галявину, де проростали зелені сходи молодої трави (ряст). Топтали ногами, босими, ряст і говорили:
«Топчу, топчу ряст. Дай боже, потоптати і того року діждати!» (3 рази)
Вважалось, що хто напровесні на 40 святих добре потопче ряст, той буде (топтатися) по світу своїми ногами і здоров’я буде цілий рік.
Наші пращури в дохристиянський період не знали про 40 мучеників, але число 40 в цей день було в пошані. Всі обрядові дії зводились до 40.
В цей день з повагою говорили про сороку. Всі знають, що сороки і ворони на зиму не відлітають, а живуть постійно в одній місцевості. З цього приводу говорили побажання: «Живи з сороками, з воронами, що в вирій не летять!» Бажали того, щоб не зналися з тими, що по світу блукають, не знаходять собі міста, від бродяжництва замовляли.
З приходом християнства з’явилось таке народне передання.
Одного року сіяв чоловік горох у полі на Сорок Святих. Ідуть дорогою сорок чоловік і кажуть йому:
– Чого це ти сьогодні заходився горох сіяти? Сьогодні ж свято, Сорок Святих мучеників!
– Нехай мені Бог простить, – каже селянин, – бо я забувся, що сьогодні таке важливе свято!
– Ну, якщо ти каєшся, то вродить тобі горох по сорок стручків на стебельці та по сорок зернин у стручені! – промовили прохожі.
Діждавшись врожаю, чоловік побачив, що справді горох уродив так добре, як пророчили оті прохожі люди.
На другий рік селянин дізнався, коли буде свято 40 святих і навмисно виїхав в цей день сіяти горіх. Знову йдуть дорогою сорок чоловіків, і знову кажуть йому, що гріх сіяти в цей день, бо важливе свято.
– Е-е, розкажіть це дідові своєму, а не мені. Я торік сіяв у цей день, і отримав такий врожай, якого ніколи не отримував.
Селянин забув, що в тому році він не знав про свято і покаявся за свій гріх, його йому пробачили, тому і не покарали. А коли гріх твориться навмисно, за ради наживи, то…
Ті подорожні розгнівалися, тай кажуть: «Хай вродить тобі по сорок болячок на тілі, як ти такий!»
Тільки вони це промовили, і селянина того геть болячками обкидало. Ледве додому доїхав. Ввесь рік лікувався.
В цей важливий день гріх працювати. Але, якщо немає іншого вибору, кайтесь, не оправдовуйтесь, не звинувачуйте інших в своєму гріху, то можливо біда обійде вас!
40 святих жили праведним життям, захищали слабих і бідних, ні перед ким, окрім Бога не преклоняли голови. Тому до них звертаються з проханням:
«Дайте сили і стійкості в боротьбі за православну віру, за честь, за правду. Допоможіть перемогти ворога. Захистіть від зради і підлості. Дайте впевненість в своїх силах перенести зло, збочення і сатанізм.
Захистіть нас, наші сім’ї і наших дітей від ворожої навали, а ми будемо поважати ваш подвиг і будемо завжди вам вдячні!»
Завжди захищайте Православну віру, не мовчіть, кажіть правду і Господь вас захистить!
Отець Юрій