В червні одне велике свято:
8 червня – день святої Трійці П’ятидесятниці. На цьому завершується цикл Пасхальних свят
7 червня – в суботу панахида. Троїцька субота. На цій панахиді є можливість, один раз в році, помолитись за самогубців.
Також в червні 3 пам’ятних дати і невеликі свята, дуже важливі для нас
3 червня – День пам’яті святого царя Костянтина
14 червня – День пам’яті Преподобного Агапіта Печерського Цілителя
24 червня – День пам’яті святого апостола Варнави
За всі ці свята ви можете прочитати в статтях за 2024 рік. Уважно все прочитайте і виконуйте все необхідне для свого спасіння
В цьому році кожен місяць я розповідаю про святих землі Української. В червні є декілька днів пам’яті таких святих
1 червня
День пам’яті преподобного Іоана єпископа Готфського
Батьківщиною преподобного Іоана являється країна Готфська. Це місцевість на півдні Кримського півострова, відома як Тавроскіфія. Населення її готфи, племена східних германців, які в ІІІ ст. оселились тут і змішались з місцевими племенами скіфів, сарматів таврійського походження. У IV ст. прийняли християнство. В Криму існували 4 християнські єпархії: Херсонеська, Босфорська, Судейска і Готфська. Кримські єпископи навіть брали участь у Вселенських соборах. У створенні Готфської єпархії брав участь святитель Іоан Золотоуст.
Іоан Готфський – перший кримський святий. Народився він в Криму, біля гори Аю Даг, недалеко від Гурзуфа. Жив він у VIII столітті. Народився по молитвах батьків. Мати пообіцяла Господові, що як дасть їй дитину, то вона посвятить її Богові. Він ще з юних літ віддався Богу через чернечі подвиги. Надійшов час і Іоан вирушив до Єрусалиму. Три роки знаходився він в постійних молитвах, відвідував святі місця Сходу і повернувся додому.
В той час Візантією управляв імператор Костянтин Копронім, відомий своїм жорстоким іконоборством. У 754 році християни обрали єпископом Іоана Готфського. Він відправився для рукоположення в Іверію (теперішня Грузія), там шанували ікони. Його висвятив в єпископи католикос Іверії і він повернувся додому. У 780 році при візантійській імператриці Ірині єпископ Іоан надіслав патріарху Павлу сувій з викладанням віри (про шанування ікон). У Нікеї він узяв участь у роботі сьомого Вселенського собору, який відновив шанування ікон.
Коли Іоан повернувся додому, то дізнався, що його місто знаходиться в полоні у хазарського кагана, який знищив багато невинного народу. Він очолив повстання і вигнав хазарських завойовників з Готфської землі. Каган невдовзі повернувся і знову завоював готфів, багато народу стратив, а Іоана взяли під варту. З полону він утік і поселився за морем. Через чотири роки хазарський каган помер і Іоан сказав, що через сорок днів він піде судитися з ним перед Христом.
Єпископ Іоан відзначався своїм пророцтвом. За 40 днів, на проповіді з навчанням і настановами про душевне спасіння, наступив кінець його земного життя.
До святого єпископа і ісповідника Іоана Готфського звертаються з проханням відпустити гріхи, які створили і усвідомили. Звертаються з проханням надати кріпку віру, відданість своїй справі.
Стійкості в боротьбі з масонами за чистоту православної віри.
Прохають зцілення від хвороб і вирішення побутових проблем.
5 червня
День пам’яті преподобної Єфросинії ігумені Полоцької
Преподобна Єфросинія у святому хрещенні була названа Предславою. Батько її — вітебський князь Святослав — був з роду святого князя Володимира. Предслава правнучка святого у п’ятому поколінні. Виховували її в християнському дусі, рано вона навчилась грамоті і любила читати книги Святого Писання. В 12 років дізналась, що молоді князі просять її руки.
Таємно покинувши батьківський дім, вона опинилась в Борисо-Глібському монастирі. Там вона прийняла постриг. Батько дізнавшись про це, сильно засмутився, але Єфросинія сказала, що він повинен радіти, що його дочка заручена з Царем Небесним.
Через деякий час єпископ Полоцький дозволив їй жити в наметі біля собору святої Софії. Там вона багато молилась і переписувала святі книги.
Одного разу ангел Божий наснився їй і запропонував відкрити монастир біля Полоцька. Єпископу теж було видіння. З належною урочистістю монастир було відкрито в 1128 році і названо Полоцьким Спасо-Преображенським монастирем. Першою ігуменею стала блаженна Єфросинія. Вона попросила, щоб батько відпустив сестру Градиславу в монастир для вивчення святих книг. Градислава додому вже більше не повернулася, стала черницею. Ця подія принесли нову печаль батькові, але Єфросинія знайшла слова втіхи.
Тим часом монастир розширявся, число черниць збільшувалось. Єфросинія піклувалася про те, щоб всі знали Закон Божий та були працьовитими, перебували постійно в суворому посту. Вона вирішила побудувати новий кам’яний храм. Будівництво собору на честь Спасителя було завершено в 1161 році. Він зберігся до наших днів. Єфросинія пожертвувала в храм напрестольний хрест, прикрашений золотом та частками мощів св. Стефана і св. Пантелеймона, а також частинкою Животворящого Хреста Господнього.
Трудами преподобної Єфросинії був побудований ще один храм на честь Пресвятої Богородиці, а при ньому монастирські будівлі. Так вона заснувала Богородицький чоловічий монастир.
Преподобна Єфросинія вела велику просвітницьку діяльність у Полоцькому краї, відводила князівські і боярські суперечки.
Досягнувши похилого віку, на той час уже померли її батьки і вона вирішила відвідати святі місця Палестини і поклонитися Гробу Господньому. Вона сказала, що я хочу не залишити вас, а помолитися за себе і за вас в тих святих місцях.
У супроводі свого брата — князя Давида та сестри вона вирушила до Константинополя, а потім до святого града Єрусалима. В першу чергу поклонилася Живоносному Гробу Господньому, поставила на ньому золоте кадило, принесла багато дарів Єрусалимській Церкві і Патріарху. Поселилася в монастирі Пресвятої Богородиці, поклонялася всім православним святиням, але невдовзі захворіла. Брат приніс їй води йорданської. Преподобна прийняла її з великою радістю, а через 24 дні спочила навіки. Її поховали в монастирі святого Феодосія. У 1187 році Єрусалим завоював султан Саладін. Ченці, які поверталися на Русь, взяли святі мощі з собою і доставили їх в Києво-Печерську лавру. У 1910 році мощі перенесли до м. Полоцьк, де й донині спочивають в Спасо-Преображенському монастирі.
До святої Єфросинії звертаються з проханням кріпкої віри, впевненості в своїх діяннях. Прохають захисту від злих сил, злих непорядних людей, від зради.
Прохають вирішення своїх особистих проблем, зцілення від хвороб.
Прохають розуму і хорошої освіти для себе і своїх дітей.
15 червня
День пам’яті великомученика Іоана Нового, Сочавського
Народився Іоан в Трапезунді, великому портовому місті, на півночі Малої Азії, зараз це Туреччина. Він займався торгівлею.
Одного разу, з великим запасом товарів, він відплив на кораблі, де господарем був іноземець родом із фрягів, він був віри не православної, з нелюдським норовом, грубий і немилосердий. Він докучав блаженному Іоану сварками про православне благочестя. Іоан був завжди оборонцем Православної віри, вправний в книжкових знаннях, він завжди перемагав фряга. Той ненавидів Іоана. Коли корабель причалив до Акермана (тепер — Білгород-Дністровський), він навів градоначальнику, мусульманину, наклеп на Іоана, ніби той хоче відмовитись від православ’я.
Градоначальник зібрав одновірців і запропонував Іоану при всіх відмовитись від Православної віри і прийняти мусульманство. Іоан зрозумів страшну підставу, він пам’ятав слова Господа: «Коли ж поведуть вас видавати, то не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити і не обдумуйте; але що дасться вам, у той час те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий» (Мк. 13, 11). Іоан сказав, що це брехня ворогів і він ніколи не відмовлявся від Православної віри. Все це мученик говорив з радісним лицем, твердим голосом. Мучитель не стримав свій гнів і наказав бити святого палицями. Його жорстоко побили і тіло його стало повністю закривавлене. Коли він втратив свідомість, його кинули до темниці.
Наступного дня страстотерпець став перед мучителем зі світлим лицем, його знову почали агітувати прийняти мусульманство. Іоан відповів словами Євангелія: «Хто ж перетерпить до кінця, той спасеться» (Мк. 13,13). Божевільний мучитель наказав повторити вчорашні знущання, але з подвійною жорстокістю. Навіть люди, які зібрались, вимагали припинити знущання. Але градоначальник наказав прив’язати ноги блаженного до хвоста самого дикого коня та гнати його вулицями. На завершення Святому Іоану мечем було відтято голову. Тіло залишили на вулиці. Багато хто бачив дивне чудо, в ночі над тілом мученика горіло багато лампад і стояв стовп вогняний. Боголюбиві християни поховали святе тіло біля свого храму. Біля гробу були постійно чудесні видіння, а також зцілення від хвороб. Господар Молдововалахії переніс мощі святого до столиці — Сочави. Святий мученик Іоан Новий став іменуватися Сочавським.
Святий Іоан особливо шанується на Буковині, він є небесним покровителем людей, які займаються торгівлею.
До святого Іоана Сочавського звертаються з проханням надати сміливості і знань в боротьбі за православну віру, стійку віру в Бога.
Прохають захистити торгівлю від зла. Успіху в торгівлі, достатку і справедливості.
Прохають зцілення від важких хвороб і кріпкого здоров’я.
Отець Юрій