Я пишу вам про свята у січні за цим масонським календарем, який ми використовуємо в побуті. Він неправильний, але щоб ви не заплутались, я буду використовувати дати за цим календарем
Перше і найвеличніше свято – це Різдво Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, яке ми святкуємо 7 січня за григоріанським календарем. Але насправді, це ще 2024 рік 25 грудня за справжнім юліанським календарем. Про це свято, чому і як його святкувати, читайте у статтях за 2023, 2024 роки
На восьмий день після народження віруючих людей посвящають Богові у всіх Богом визнаних релігійних конфесіях. Проводиться обряд обрізання, а в християн хрещення новонароджених
14 січня святкують віруючі люди свято Обрізання Господнього і зустрічають новий 2025 рік. Про значення цього свята і чому новий рік зустрічаємо 14 січня читайте в статтях за 2024 рік
19 січня – велике свято Водохреща. Про це свято все написано в статті за 2024 рік. Уважно вивчить все про значення і силу води на Водохреща
День пам’яті Святих існує кожен день і всі вони заслуговують поваги, їх життя є прикладом для нас в доброчесності та порядності. Ми повинні навчатись від них в дотриманні віри. Ніхто не вимагає вас повторювати їх подвиги, але ми повинні їх мати як орієнтир в своєму житті. Пам’ятайте, душа живе вічно і щоб потім не страждати в муках потрібно так прожити своє земне життя, щоб не шкодувати за безцільно прожиті роки і не шукати винуватих в своїх бідах. Беріть приклад відомих святих як орієнтир в цьому житті.
Я кожен місяць буду описувати декількох дуже яскравих і всім відомих святих. На їх пам’ять не проводять Богослужіння у всіх Храмах, тільки в Соборах. Але ви можете знайти відкритий Храм і тільки помолитись. Звернутись до Святих і вони вам допоможуть. Якщо ім’я Святого співпадає з вашим іменем, то це день ангела вашого і вашого покровителя.
Ці дні пам’яті рідко співпадають зі святими наших дохристиянських святих. Ці люди прожили життя в вірі і за їх подвиг земний, Господь нагородив їх силою допомагати людям і з того потустороннього світу. Тому не лініться, правильно звертайтесь до них за допомогою, будьте вдячні, тоді життя у вас буде красиве.
Як правильно звертатися в Храмі до Святих написано в попередніх статтях. Читайте, перечитуйте, запам’ятайте.
Я вам багато розповідав про святих старозавітної церкви, про дні пам’яті святих з усього світу, які заслуговують на повагу і ми можемо брати приклад і жити як вони за законом Божим.
В цьому році я хочу розповісти про святих землі Української, яких взагалі мало хто знає. А згідно закону Світотворення, той народ, який не знає своєї історії – немає майбутнього! Тому я вам розповідав в 2024 році про історичне поєднання нашої дохристиянської релігії з православієм, а тепер розповім про великих наших святих, які заслуговують стояти поруч зі святими християнами всього світу.
1 січня
День пам’яті преподобного Іллі Муромця Печерського, у Ближніх печерах
Ілля Муромець жив у другій половині ХІІ століття і своє життя завершив ченцем Києво-Печерського монастиря. Він прожив 55 років, з 1148 по 1203 рік. Ілля народився в містечку Морівськ (тепер село в Козелецькому районі Чернігівської області в Україні).
В притчах про Іллю написано, що він з дитинства до 33 років був паралізований, а потім чудом отримав зцілення і виняткову фізичну силу. Був він людиною релігійною і вславився багатьма ратними подвигами по захисту Київської Руси. Маючи невиліковну рану після своїх бойових походів, зупинився в монастирі в 1188 році. Загинув Ілля в 1203 році під час взяття Києва військами овруцького князя Рюрика разом з половцями.
Ця подія свідчить, що «кацапи» все життя нас гнобили і знищували, входили у зговір з бандитами, щоб нас завоювати, але завжди програвали.
Ілля Муромець, як монах, захищав монастир свій і загинув.
До святого Іллі Муромця, як воїна-захисника Батьківщини і як ченця монастиря, звертаються з проханням допомогти в захисті нашої держави, перемоги над ворогом, чудодійного зцілення від тяжких хвороб і прохають сил, щоб боротися з несправедливістю і захищати своїх близьких, свою державу. Прохають кріпкої віри і впевненості в майбутньому.
14 січня
День пам’яті святителя Петра Могили,
митрополита Київського і Галицького та всієї Руси
Петро Семенович Могила народився в 1596 чи 1597 році 2 грудня, точної дати не існує. Походив зі старовинного молдавського роду Могил. Він був третім сином у молдавського господаря Симеона й угорської князівни Маргарети, всього вони мали шестеро синів. Не зважаючи на родинні зв’язки з польськими магнатами, рід Могил щодо віри залишався православним. Вони являлись великими добродійниками Української Православної Церкви.
На кошти Симеона у Львові в 1591 році було побудовано православний Храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Петро Могила здобував початкову і середню освіту у Львівській православній братській школі. Львівське братство часто отримувало допомогу молдавських господарів. У подальшому він отримував освіту в західноєвропейських навчальних закладах в Польщі, Голландії та Франції. Петро досконало володів українською, румунською, польською, грецькою мовою і латиною.
На його здібності звернув увагу коронний канцлер і гетьман Станіслав Жолкевський, людина глибоко релігійна і патріотична. Петро здобуває ґрунтовні знання з військового мистецтва і стає старшиною польської армії. Він приймає участь в різних бойових походах і битвах, але в битві під Хотином, в якій брали участь і українські козаки під проводом гетьмана Петра Сагайдачного, душа молодого вояки Петра Могили навіки схилилася до України.
З 1622 року Петро часто став навідуватись в Київ до свого духовного наставника Іова Борецького, управителя Київською митрополією.
А в 1624 році сталася найважливіша для Петра подія, яка привела до прийняття кардинального рішення. Він серйозно захворів і отримав зцілення від мощів старця Герасима в Крехівському монастирі. Він іде у відставку з військової служби, відмовляється від права на молдавський престол і одягає чернечі ризи. Прийняв постриг в Києво-Печерському монастирі.
Це були тяжкі роки для України, її розкололи на дві частини:
- уніатську, греко-католицьку, яку визнавав Папа Римський;
- і власне православну, яка зберігала традиції і віру з часів Хрещення Руси-України.
Петро Могила зробив величну справу з упорядкування богослужебних книг. Добивався повернення православ’ю загублених святинь, здійснив позитивні зміни в розвитку церковної освіти.
В 1626 році, після смерті архімандрита Києво-Печерського монастиря, братія обирає Петра Могилу на цю посаду.
Він почав вирішувати питання матеріальної допомоги монастирю від впливових осіб. Навіть від московського царя і патріарха отримав грамоту на право збору пожертв для Києво-Печерської лаври на території московщини.
Велику увагу Петро Могила приділив книговиданню і освіті. У різні держави для навчання були направлені найздібніші молоді ченці. У цьому його підтримував митрополит Іов Борецький, але в березні 1631 року він помер. Митрополитом став Ісая Копинський відомий своїм москвофільством… і був дуже старий і хворий. Тому православні депутати сейму – 49 чоловік – звернулись до короля з проханням, щоб Петро Могила став Київським митрополитом, король погодився. Хіротонія нового митрополита проводилась в Успенському соборі м. Львів, її очолив тодішній екзарх Вселенського Патріарха єпископ Єремія. До Константинополя відбула делегація Української Православної Церкви і Патріарх Кирило Лукаріс благословив нового ієрарха і призначив його екзархом Вселенського Престолу.
У Києві Петра Могилу чекала боротьба за престол і існування Православної Церкви. Він добився, щоб православним вернули Собор Святої Софії, відібраний уніатами. Українська Православна Церква дістала рівні з греко-католиками права, які були узаконені і підписані королем Владиславом IV. Польща визнала українських православних ієрархів.
Він відкривав школи, Києво-Могилянську академію, дбав про освіту, допомагав навчальним закладам матеріально.
Петро Могила говорив, що турбується про те, щоб викладались не тільки зовнішні науки, а насамперед доставлялось благочестя, яке повинно вкоренитися в молодих серцях, бо без нього всяка мудрість є глупуватою перед Богом.
Він провів реформу в організації Церкви. Вимагав дисципліни та сурової моральності серед духовенства.
Друкарня працювала на повну потужність, були видані всі книги для Богослужінь: «Евхарісторіон», «Євангеліє учительноє», «Служебнік», «Великий Требнік» та інші. Більшість з них написані і перекладені особисто Петром Могилою.
Остання велика праця митрополита «Требнік» була надрукована за два тижні до його смерті. Там описано найдокладніше всі таїнства та обряди нашої церкви. Він являється основним церковно-богослужебним і енциклопедичним твором Української Православної Церкви. Всі свої кошти він віддав навчальним закладам України і просив його поховати в Успенському Соборі Києво-Печерської лаври. Помер Петро Могила 1 січня 1647 року. Святі мощі зберігались в головному Львівському соборі до листопада 1941 року, але страшний вибух знищив усе.
До святителя Петра Могили звертаються з проханням, щоб навчив Закону Божого і кріпкої віри. Для дітей прохають доброго навчання і розуміння. Прохають допомоги в захисті сім’ї і держави. Прохають єдності в Православній Церкві, допомоги в боротьбі з релігійними збоченцями. Прохають здоров’я і достойного життя в достатку і благополуччі.
17 січня
День пам’яті Преподобного Ахили,
диякона Печерського, у Дальніх печерах
Ахил жив у ХІІІ-ХIV століттях. Чернечий шлях він проходив зі старанням, великим терпінням і старанним послухом. Не вживав ні вареної, ні солодкої їжі. За тиждень він споживав єдину проскурку і то лише в неділю та ще небагато овочів.
Таким стримуванням він перевершив багатьох подвижників Києво-Печерської обителі.
Тому до його заступництва звертаються всі, хто бажає навчитися істинному стримуванню в житті, смиренню. Прохають кріпкої віри собі і ближнім. Прохають допомоги в боротьбі з єрессю і віровідступництві. Прохають захисту перед Богом.
25 січня
День пам’яті Мучениці Тетяни
Вона була дочкою багатого і знатного римлянина, християнина. Коли вона досягла повноліття, батьки вирішили віддати її заміж, але вона відмовилась, посвятила себе Богу і стала дияконесою Римської Церкви. Дияконесами називали жінок, які були старійшинами над жінками, які займались господарськими справами при Храмах і монастирях, благочинними установами, доглядали за хворими, виховували сиріт, роздавали їжу подорожнім, готували новоприбулих до хрещення і сповіді. Вона з великою відданістю виконувала все, що їй доручали.
Коли до влади прийшов імператор О.Север, то видав указ, щоб всі християни, як піддані імператора-язичника, приносили жертву ідолам, хто не виконає буде осуджений як державний злочинець. Кров християнська полилась ріками в Римі. Заарештували і Тетяну. Привели в Храм Аполлона для поклоніння. Свята Мучениця помолилась Господу Богу і ідоли впали зі своїх міст, зруйнувалась частина храму і придавила жерців язичеського храму. Її довго били, викололи очі. Тетяна переносила муки з терпінням. Молилась, щоб Господь просвітив її. Молитва була почута. Кати побачили ангелів, які оточували Святу і почули голос з неба. Вони впали до ніг її і увірували в Христа. Імператор наказав всіх їх знищити. Наступного дня Тетяна з’явилась на судилище здоровою. Її різали, били, але ангели повертали удари на катів і деякі з них впали мертві. Її довго мучили, але вона залишалась неушкодженою. Тоді об’явили, що вона чародійка і їй відсікли голову. Це відбулось у 226 році.
Як при своєму земному житті, так і з потойбіччя, Свята Мучениця Тетяна допомагає нужденним. Вона допомагає всім віруючим в Бога.
До неї звертаються з проханням в кріпкій вірі і стійкості при вирішенні проблем. Мужньо переносити всі знущання ворогів християнства і мати силу і розум протистояти їм.
Звертаються і зі своїми особистими проблемами.
31 січня
День пам’яті Святого Афанасія,
архієпископа Олександрійського
Народився Афанасій в Олександрії в кінці третього століття. Отримав добру освіту. Більш за все він вивчав Святе Писання. На нього звернув увагу архієпископ Олександрійський і поставив його дияконом, зробив його своїм секретарем. В цей час в Олександрії з’явився єретик Арій. Він був священиком. Навчав, що Син Божий не являється Богом в своєму існуванні. Він не народжений від Бога Отця, а створений Ним. Багато хто прийняв його вчення. Зізвали Перший Вселенський Собор, на Соборі був присутній і Афанасій, сильніше за всіх опротестовував ідею Арія. Це визвало в аріанцях ненависть до нього. Він був 20 років у вигнанні, на яке був осуджений чотири рази. Після того як вчення Арія було прийнято за єресь і його осудили, Афанасія повернули із заслання. Але озлоблені аріанці оббрехали його перед імператором Костянтином. Його знову засудили до заслання. Навіть у засланні святий турбувався про свою паству. Після зняття з нього всіх звинувачень, він був обраний архієпископом Олександрійським. Він написав багато творів з богослов’я, давав правдиве роз’яснення єресі. Ніколи не боявся казати правду. Його боротьба з єрессю нагадує мені, що сучасна єресь з цим ново-юліанським календарем також злочинна і образлива як аріанська єресь. Мені хотілось б, щоб ми всі разом боролись проти цього богохульства.
За чистоту віри боролись і Святий Пророк Ілля, і Святий Іоанн Златоуст, і Святий Афанасій. Всі вони страждали за правду, були засуджені, але перемога була за ними. Беремо з них приклад, доб’ємося правди, як би нас не ганьбили.
Святий Афанасій помер в 373 році після 47-річного правління паствою.
До нього звертаються з проханням надати сміливості і знань, щоб боротись за чистоту істинної православної віри. Прохають захисту від єретиків і збоченців та їх злоби. Прохають стійкої, непорушної віри і можливості перемогти богохульство. Промовляють і свої прохання, особисті.
Всі святі, про яких я вам розповідаю, завжди боролись за чистоту віри, терплячи образи і знущання. Більше двох тисяч років наші вороги намагаються знищити християнство і православну віру. Як сказав Ісус Христос: «Що мене гнали і вас будуть гнати за ім’я моє!»
Не бійтеся ворогів, правда за нами і правда завжди перемагає.
Читайте, вивчайте життя святих, беріть з них приклад в боротьбі за істинну віру. Атеїсти, сатаністи і христопродавці підняли голову і кругом розповідають, що непотрібно ходити до храму, не потрібно запалювати свічки, не потрібно сповідатись і таке інше. Це робиться для того, щоб відірвати людей від Бога і потім знищити. Думайте, що робити і як жити, щоб не згинути наглою смертю.
Отець Юрій