Хоча за церковними законами це свято не вважається дуже великим, але воно дуже важливе, в цей день на церковні збори в храмах збираються всі сили невидимого світу. Це велике свято святих ангелів і архангелів!
| 21 ЛИСТОПАДА | СОБОР АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА ТА ІНШИХ НЕБЕСНИХ СИЛ БЕЗПЛОТНИХ |
За це важливе свято ви можете прочитати в статтях за 2023 рік, в цьому ж році розписано і про початок різдвяного посту і три дні пам’яті святих.
| 5 листопада | День пам’яті Апостола Якова, брата Господнього за Плоттю |
| 8 листопада | Дмитріївська поминальна субота. Панахида по померлих |
| 10 листопада | День пам’яті Великомучениці Параскеви–П’ятниці |
| 14 листопада | День пам’яті безсрібників і чудотворців Косьми і Даміана |
| 28 листопада | Початок різдвяного посту |
Це остання поминальна панахида в цьому році і ми всі повинні помолитись за своїх померлих родичів, знайомих і захисників Батьківщини, які загинули захищаючи нас. Кожна людина, в якої є честь і совість повинна це зробити.
В 2024 році я написав статті ще про двох святих. Про ці пам’ятні дати прочитайте, і вирішуйте свої проблеми з їх допомогою.
| 26 листопада | День пам’яті святого Іоана Золотоуста, архієпископа Константинопольського |
| 27 листопада | День пам’яті святого апостола Філіпа |
В цьому році я кожен місяць розповідаю вам про святих землі Української.
8 листопада
День пам’яті преподобного Феофіла Печерського,
архієпископа Новгородського, у Дальніх печерах
Був дияконом у Новгородського архієпископа Іони. Коли ж той у 1470 році помер, то Феофіла жеребкуванням обрали на святительське місце. Непросто йому було управляти.
Новгородський народ виступав за церковну й політичну незалежність і від Москви, і від Литви. Це приводило до збройних сутичок. Владика Феофіл був проти кровопролиття і намагався добитись примирення.
У 1480 році незалежність Новгорода була ліквідована і в 1482 році після десятирічної архієрейської служби, владику силоміць усунули з кафедри і заточили в Чудів монастир біля Москви. За п’ять років в обителі підірвало здоров’я владики, він захворів. Уві сні святитель Новгородський Нифонт сказав Феофілу:
«Ти обіцяв поклонитися печерським святим, та не виконав обітниці; за це Господь скоротив роки життя твого; чи ж не знаєш ти, що хто не виконав обітниці Богу, той не побачить Лиця Його».
Феофіл давно мріяв поклонитися Києво-Печерським угодникам і попрохав негайно його відвезти до Києва. Та, коли дісталися до Дніпра, йому явився Господь і сповістив кончину, обіцяв прийняти його душу до Себе та повелів покласти тіло Феофіла у печері. Так відійшов преподобний Феофіл до Господа.
До Феофіла звертаються з проханням допомогти в боротьбі з ворогом, сміливості. Прохають допомогти в виконанні своїх обіцянок, прохають пробачення і відпущення гріха за невиконання обітниці.
Прохають кріпкого здоров’я.
9 листопада
День пам’яті преподобного Нестора Літописця, Печерського, у Ближніх печерах
Народився преподобний Нестор у Києві в 1056 році. Сімнадцятирічним юнаком прийшов він послушником до Києво-Печерського монастиря. Про свої перші кроки в новому житті Нестор писав так:
«… те записав я, грішний Нестор, найменший од усіх у монастирі… Прийнятий же був до нього преподобним ігуменом Стефаном і ним пострижений був і монашеського одягу сподоблений, також і на дияконський сан ним зведений був, хоч і не був його достойний — нерозумний і невіглас. Найголовніше ж — незліченними гріхами сповнений од юних літ.»
Так просто, але надто вимогливо оцінив він перші кроки свого чернечого життя.
Хоча Нестор був молодим, але відрізнявся від інших своєю освіченістю. Він добре знав богослов’я, історію й літературу, докладно володів грецькою мовою. Він від Бога був наділений великим літературним талантом.
Несучи смиренно свій чернечий послух, преподобний Нестор став родоначальником житійної літератури на українській землі. Одним з перших його творів стала «Розповідь про життя і страждання блаженних страстотерпців Бориса і Гліба», написана в 1072 році. Це були перші святі, канонізовані Святою Церквою на землі Руси-України. Цей твір відповідав кращим зразкам візантійської агіографії.
Також він склав і житіє свого першого наставника — преподобного Феодосія.
Після цього він став інтенсивно складати житіє багатьох інших подвижників Києво-Печерської лаври: ігумена Варлаама, Стефана і Никона, преподобних отців Даміана, Єремії, Матфея, Ісакія та єпископа Ростовського Ісая.
Та головним подвигом життя вченого ченця Нестора стало укладання «Повісті минулих літ». Він розповів звідки пішла Руська земля і хто в ній перший почав княжити і як Руська земля постала. Його виняткове вміння вибрати із різних джерел найбільш істотне й цінне зробило його «Повість» цілісною вперше літературно викладеною історією нашої держави Руси-України.
«Повість минулих літ» — це справжня енциклопедія життя, праці і духовних устремлінь наших предків по XII ст. Нестор був першим, хто дав богословське обґрунтування нашої вітчизняній історії.
Помер блаженний Нестор у 1114 році і був похований у Ближніх печерах.
Нестор писав: «Велика буває користь од учення книжного, книги напоумляють і навчають нас шляху до покаяння, бо від книжних слів набуваємо мудрості і поміркованості… Якщо сильно пошукаєш у книгах мудрості, то матимеш велику користь для душі. Бо той, хто читає книги, говорить з Богом або святими мужами». Звичайно мова йде про книги Божі…
До святого Нестора звертаються з проханням надати мудрості, знань, допомогти в вивченні історії і святих книг, щоб боротися за чистоту віри з єрессю.
Прохають і про вирішення своїх побутових проблем, він може попрохати за нас перед Господом.
16 листопада
День пам’яті Преподобної Анни, княжни Київської
Вона була онукою Ярослава Мудрого, дочкою великого князя Київського Всеволода Ярославовича і Анни Мономах. Народилася вона в 1055 році.
Італійський літопис від 1093 року дає Всеволоду таку характеристику:
«Благовірний князь Всеволод ще змалку любив правду, доглядав убогих, віддавав честь єпископам і пресвітерам. Особливо сильно любив він ченців і задовольняв їх прохання. Знав п’ять іноземних мов. У 1070 році заклав Михайлівський собор і цим започаткував Видубицький монастир».
Мати Анни була дочкою візантійського імператора Костянтина IX Мономаха. Була високоосвіченою жінкою.
Княжна Анна, або як її називали пестливим ім’ям Янка, наповнила свою боголюбну душу християнськими чеснотами з молодих літ, для неї надзвичайне значення мали висока побожність, молитва й лише правда. Вона досить рано була заохочена до книжок, навіть переписувала їх. Олександр Луговий в своїй книзі «Визначне жіноцтво України» називає причиною її постригу в ченці – замилування до знань. Чернецтво було тоді у великій пошані, тому в 1086 році Анна прийняла постриг без жодного примусу.
Перший жіночий монастир у Києві знаходився недалеко від Десятинного храму, і Анна стала його першою ігуменею. Вона зібрала багато черниць і жила з ними за монастирським чином, навчала їх писанню, переписуванню книг, а також ремеслам, співу та шиттю.
Після Хрещення Руси-України в 988 році шкільна освіта почала помалу розвиватися, але жіночих шкіл було мало. Школу, яку започаткувала ігуменя Анна в своєму монастирі, була першою жіночою школою в Україні, а мабуть, і в Європі. Для Києва це також була велика культурна подія. Школа була початковою, дівчата вчилися читати, писати, співати в храмі, освоювали жіночі ремесла: прядіння, ткацтво, пошиття одягу та вишивання. До школи набиралися різні дівчата, не тільки княжі і боярські доньки, а навіть і селянки. Головною проблемою школи була відсутність високоосвічених вчителів. В 1089 році Анна поїхала до Візантії, щоб знайти для своєї школи вчительок, жінок-слов’янок.
В народі монастир називали Янчиним. 26 років віддала Анна, княжна Київська служінню на ниві чернечій і просвітницькій. Це була жінка великого духу, яка мала сильний вплив на тодішню молодь, досягла значних успіхів в її навчанні і вихованні. Благочестива Анна жила за суворими монастирськими правилами в молитвах, пості та глибокому смиренні. У 1112 році преподобна Анна відійшла до Господа.
Проіснував Янчин монастир лише до 1240 року, до монголо-татарської навали.
До святої Анни (Янки) звертаються з проханням хорошого навчання і вмінню вирішувати всі проблеми. Вмінню працювати на користь ближнім, робити добро і боротися за правду, за чистоту віри.
Звертаються і з особистими проханнями.
Отець Юрій