Рік завершується, в грудні піст Різдвяний і два великих свята:
| 4 грудня | ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ |
| 19 грудня | ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛИ ЧУДОТВОРЦЯ В це свято ви можете випросити щастя і вирішення проблем, здоров’я для своїх дітей, якщо вони віруючі. А також і багато інших питань. |
31 грудня – Святкують зустріч нового календарного року
Цей день не являється святом для віруючих і освічених людей, тому що він немає ні розумної, ні наукової, ні енергетичної основи.
Але люди з відхиленнями його святкують…
За ці свята з роз’ясненням ви можете прочитати в статтях за 2023 рік.
В грудні шість пам’ятних дат:
3 грудня – День пам’яті преподобного Григорія Декаполіта
7 грудня – День пам’яті Великомучениці Катерини
8 грудня -День пам’яті священномученика Клімента, Папи Римського
9 грудня – День пам’яті святого Юрія (Георгія) Побідоносця. Юріїв день. День святого Єгорія.
13 грудня – День пам’яті Апостола Андрія Первозваного
17 грудня – День пам’яті святої Варвари Великомучениці
За ці свята читайте в статтях за 2023 рік.
31 грудня – День пам’яті мученика Севастіана з дружиною
За це свято читайте в статтях за 2024 рік.
В цьому році я вам розповідав про святих землі Української, тому тепер напишу вам і про святих у грудні.
2 грудня
День пам’яті преподобного Варлаама, ігумена Печерського у Ближніх печерах
Преподобний Варлаам жив у Києві XI ст. Він походив зі знаменитого боярського роду. Його батьки були з благородної християнської родини. Від батьків Варлаам отримав добре християнське виховання, ріс міцним і відзначався душевною чистотою. Варлаамові відкривалися широкі перспективи військової кар’єри. Але в Києві сяяла слава подвижницького життя великих печерських отців Антонія і Феодосія. Батьки з сином часто приходили до преподобних слухати настанови. Згодом Варлаам захотів пожити в печері, чим розгнівив батька. З цього часу думка про монастирське життя не залишала юнака.
Після розмови з преподобним Антонієм, Варлаам одягнув дорогий боярський одяг і в супроводі багатьох слуг прибув до монастиря. До землі поклонився братії, зняв свій одяг і поклав до ніг Антонія та сказав, що додому не повернеться, додав:
– Вірую Богові моєму, отче! Якщо навіть батько забажає мучити мене, я не повернуся до мирського життя.
Преподобний Никон негайно постриг його в ченці.
Дізнавшись про це, батько прибув до печер, зірвав з нього чернечий одяг, убрав у боярський і насильно забрав додому. Та коли протягом трьох днів він нічого не їв, ні з ким не розмовляв, а лише молився до Господа, батько зрозумів, що уже нічого не вдієш. Він відпустив сина до печер.
Чернеча братія з любов’ю прийняла його до своїх лав, і він повністю віддався подвигам послуху і покори. Коли преподобний Антоній усамітнився в окремій печері, ченці обрали своїм наставником Варлаама, незважаючи на його молодий вік. З часом він збудував над печерами дерев’яний храм Успіння Пресвятої Богородиці. Цим був започаткований Києво-Печерський монастир.
За кілька років князь Ізяслав Ярославович звів новий кам’яний храм на честь святого небесного покровителя і заснував при ньому монастир. Це відбулося на місці теперішнього Михайлівського Золотоверхого. Ігуменом в ньому князь запропонував Варлаамові. Він навчав братію постійно дбати про спасіння душі, завжди мати чисте сумління перед Богом і ближніми. Налагодивши діяльність Дмитрієвського монастиря, Варлаам двічі відправлявся на схід і відвідав святі місця в Єрусалимі та Константинополі. Перебуваючи далеко від Києва, він дбав про свій монастир, закуповував церковне майно — ікони, ризи тощо.
Повертаючись в 1065 року з другої подорожі й досягнувши міста Володимира на Волині, преподобний Варлаам тяжко захворів і помер. Згодом його мощі перенесли в Києво-Печерський монастир в Ближні (Антонівські) печери, за його заповітом.
До преподобного Варлаама звертаються з проханням надати сил й впевненості в боротьбі за правоту православної віри, надати знань для боротьби і допомогти побороти єресь.
Прохають настанови для дітей на правильний путь і достойне життя.
Прохають впевненості в боротьбі за чистоту віри.
24 грудня
День пам’яті преподобного Никона Сухого, Печерського у Ближніх печерах
Никон був сином багатих і знатних батьків, що проживали у Києві. Проте вже в молоді роки, заради Ісуса Христа, він залишив усе багатство і став ченцем Києво-Печерського монастиря.
У 1096 році, коли на Київ напав половецький хан Боняк, його взяли в полон з іншими ченцями. Варвари немилосердно поводилися з в’язнями — ті були закуті в залізні кайдани. Родичі Никона прибули до Землі Половецької для його викупу. Проте блаженний дав їм таку відповідь: «Не витрачайте даремно своє майно. Адже, якби Господь хотів мати мене вільним, то не віддав би до рук оцим беззаконникам тому, що Сам віддає в тяжкий полон тих, кого хоче». «… невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихе не будемо приймати?» (Іов., 2, 10). Половці почали безжально мордувати Никона. Протягом трьох років його мучили вогнем, ножами різали, тримали на палючому сонці, а взимку — на снігу й морозі, по два-три дні не давали їжі. Все це робили, щоб він дозволив себе викупити. За час перебування в полоні, він творив чудеса зцілення невільників, які занедужали, учинив так, що деякі таємно втекли.
Коли його хазяїн важко занедужав, то наказав своїм родичам, щоб вони розіп’яли Никона на своїй могилі. Проте блаженний прозрівши, що той половець врешті покається, своїми молитвами до Господа зцілив його і себе зберіг від тілесної смерті.
Преподобний Никон увесь час молився до Господа і дякував йому за все, а своїм мученикам відповідав: «Христос звільнить мене з рук ваших задарма. Явився мені брат мій Євстратій і сказав: «На третій день будеш ти в монастирі ради молитов святих Антонія і Феодосія та тих ченців, що з ними». Хазяїн перелякався, що преподобний втече та й перерізав йому сухожилля на ногах і приставив до нього посилену варту. Проте вже третього дня о шостій годині Никон став невидимим для тієї варти, яка лише почула голос: «Хваліть Господа з небес!» (Пс. 148, 1).
Також незримо його було перенесено до Печерського храму Пресвятої Богородиці в той час, коли там на Божественній Літургії почали співати причасний стих. Тут же біля преподобного зібралася вся братія й почали розпитувати, де він узявся. Кайдани було знято з Никона і переплавлено на потреби вівтаря. Через деякий час і з половцями було укладено мир.
Той половець, що тримав Никона у полоні, приїхав у Київ, та з цікавості зайшов до Києво-Печерського монастиря. Яке ж було його здивування, коли він побачив свого колишнього бранця. Сам він прийняв рішення прийняти Святе Хрещення і став послушником в Києво-Печерському монастирі, був прислужником у свого колишнього в’язня Никона до кінця його днів.
Названо Никона «Сухим», тому що, ще перебуваючи в полоні, від тих тортур зійшов кров’ю, згнив від ран та всохся, але в сухості своїй він палав любов’ю до Бога і по смерті прийняв нетління тіла свого.
Такі незвичайні чудеса блаженного Никона, у долі якого проявилась сила Господня!
До преподобного Никона звертаються віруючі під час важких випробувань та скорбот, тому що преподобний допомагає своїми молитвами всім нещасним.
Звертайтесь до нього за допомогою і в своїх побутових проблемах.
Отець Юрій