Про значення цих свят і пам’ятних днів ви можете прочитати в статтях за 2023 рік
Значення цих пам’ятних дат і розповідь про цих святих ви зможете прочитати в статтях за 2024 рік
В статтях за 2023 і 2024 рік написано, що необхідно робити на ці свята і як звертатись за допомогою до цих святих
В цьому році я розповім вам про святих землі Української
13 вересня
День пам’яті святителя Іоана митрополита Київського
Перенесення труни з тілом Ярополка Ізяславича до Києва; зустріч труни Всеволодом I, Іоанном II та жителями міста: «…а Ярополка… отроци, несоша… до Києва. І вийшли до нього благовірний князь Всеволод... і блаженний митрополіт Іоан, і чорнорисці, і пресвітери. І всі кияни...» Мініатюра з Радзівілівського літопису. Кінець XV століття
Київська митрополія, у яку в Х ст. входило вісім єпархій, а на початку ХIV ст. – уже п’ятнадцять, була найбільшою в Константинопольському патріархаті. Вселенський Патріарх призначав на Київську кафедру митрополитів, за національністю це були переважно греки. До початку ХIV ст. їх було вже 24 й лише три із них були вихідцями із землі Української.
Іларіон (1015 р.), Клим Смолятич (1147 – 1155 р.р. з перервою) і Кирил ІІІ (1250-1280 р.р.) – вони були митрополитами Київськими завдяки великим князям, які керували державою: Ярослава Мудрого, Ізяслава Мстиславовича та Данила Галицького
Митрополит Іоан ІІ, прозваний Добрим, став на чолі Київської митрополії в 1080 році і досить швидко заслужив глибоку повагу, виявився добрим ієрархом, вмілим проповідником, великим ученим та письменником. Преподобний Нестор Літописець у «Повісті минулих літ» описав діяльність митрополита: «в 1087 році митрополит Іоан освятив храм святого Михаїла Всеволодового монастиря, у 1089 році освячений храм Святої Богородиці Феодосієвського монастиря»
Був же Іоан цей муж знаючий у Письмі Святому і поученні, милостивий до убогих і вдовиць, і ласкавий до всіх, смиренний душею, і кроткий, і мовчазний, але проречистий, коли утішав печальних. І не було такого раніше в Русі, ні по ньому не буде такого»
Крім цього, ще в 1086 році митрополит Іоан заснував храм на честь Апостола Андрія у Свято-Андріївському монастирі
У 1087 році він брав участь у похороні підступно вбитого благовірного Ярополка, князя Володимира-Волинського
Із творів першоієрарха відоме «Послання митрополита Іоана до Климента, Папи Святого Риму». Воно цінне і за змістом, і за духом смиренням його автора. Адже тоді ще так мало минуло часу від розколу Вселенського Християнства. Святитель Іоан говорив про своє щире здивування, чому ж пішов Рим іншим шляхом, адже на всіх семи Вселенських соборах були присутні й підтримали їх рішення представники Святого Риму. Тому й не міг зрозуміти святитель Іоан, хто ж посіяв на римській ниві кукіль. Привівши конкретні приклади відхилення Риму від канонічних правил, він смиренно завершив своє Послання такими словами:
«Прошу, молю і припадаю до священних ніг твоїх — виправитесь у всьому цьому… це згуба для чистої віри»
Інший твір святителя мав назву: «Іоана митрополита Руського, названого пророком Христовим, церковне правило». Там він пояснював правила Вселенської Церкви та їх узгодження з правилами Церкви Київської
Два правила, які надто актуальні і для сучасності:
— «ті, що ні разу на рік не сподобляються прийняти Святих Тайн… чужі нашій чистій вірі, мають бути засуджені Соборною Церквою»;
— «тих, що здійснюють ворожбитство і чари… треба урозумляти словом настанов і відвертати від зла…, але не лишати життя…». А таке ж дійсно практикувалось.
Святитель Іоан, митрополит Київський, упокоївся 31 серпня 1089 року
До святителя Іоана звертаються з проханням досягти істинної віри, доброго розуміння Закону Божого і Апостольських правил, щоб жити в чистій вірі і боротись з єретиками за чистоту православної віри
Прохають допомоги в вирішенні побутових проблем, щоб жити в злагоді, добрі і достатку
Прохають допомогти в зціленні хвороб і перемоги над ворогом
18 вересня
День пам’яті Преподобномученика Афанасія Берестецького
Після Берестейської церковної унії 1596 року православна віра, особливо на територіях західноукраїнських та західнобілоруських, зазнавала величезних утисків. Оборонцем православ’я був ігумен Берестейського монастиря Афанасій Філіпович
Народився він наприкінці XVI ст. у благочестивій і шляхетній родині, що проживала в м.Бересті (сучасний Брест, Білорусія). Він закінчив Берестейську братську школу. Свого часу Філіпович був високоосвіченою людиною, вільно володів латиною, польською, грецькою та церковнослов’янською мовами. Займався викладацькою діяльністю при дворах шляхти, у тому числі і литовського канцлера
В 1627 році відійшов від мирського життя і прийняв постриг в Віленському Святодухівському монастирі. Згодом він їздив по визначним монастирям православної церкви: Кутеїнський монастир під Оршею та Межигірський під Києвом. Ці поїздки мали значення для вивчення волі Божій та життю по Закону, а також суспільно-політичну мету, пов’язану з боротьбою проти унії
Повернувшись 1632 року у Вільно, Афанасій був висвячений на ієромонаха, а згодом стає ігуменом Дубійського монастиря. Тут він постійно вступав у нерівну боротьбу з єзуїтами. В 1636 році монастир перейшов до єзуїтів. Афанасія перевели в Куп’ятинський монастир. Шукаючи захисту від утисків унії, преподобний поїхав до Москви. Допомоги не було. Він повернувся і став ігуменом Берестейського монастиря. Він знайшов старі королівські грамоти, які затверджували привілеї монастиря. Він поїхав до польського сейму в 1641 році і король підтвердив всі права. Але «Закон на захист православ’я» ніде не виконувався. В 1643 році обурений Афанасій особисто звернувся до короля. Всі були шоковані його виступом без будь-якої згоди церковної влади. Його заарештували й позбавили звання священика та сану ігумена. Його відправили на суд духовної консисторії. Довго знущались, і після зволікань суд повернув йому свободу та звання священика. Афанасій відправився до Свято-Симеонівського монастиря. Але в листопаді 1644 року його знову заарештували й відправили до Варшави
Там у крижаному казематі та в кайданах він пробув більше року. За ґратами він написав молитвослів’я, яке постійно співав, щоб утамувати душевний біль:
«Пошли спокій Церкві Своїй Христе Боже! Не знаю, чи може хто із нас терпіти далі! Дай нам поміч у печалі, щоб ми повністю віддалися Вірі Святій, непорочній!»
Там він написав ряд творів, найцікавішими були «Новини» — детальна розповідь про своє життя та громадську діяльність. Написав три послання до короля про захист православної віри. Київському митрополитові запропонували відправити в’язня туди, де він не зміг би «чинити ніяких тривог». Петро Могила забрав його до Києво-Печерського монастиря. Перебуваючи там Афанасій написав свій знаменитий «Щоденник» («Діаріуш»), який викривав суть унії.
Після смерті Петра Могили в 1647 році він повернувся у Берестя. Невдовзі почалася визвольна війна українського народу проти польського поневолення, і Афанасія звинуватили у зв’язку з повсталими козаками. Нагадали йому і про прокляття унії. Доля його була вирішена
5 вересня 1648 року преподобного Афанасія розстріляли гайдуки в лісі біля села Герщановичі. Протягом восьми місяців тіло мученика лежало засипане землею без церковного чину поховання. Лише 1 травня 1649 року знайшли його й з честю поховали в головному храмі Берестейського монастиря
До святого Афанасія звертаються з проханням надати сміливості в боротьбі за свободу і православну віру. Прохають надати знання Закону Божого, щоб боротися з єрессю і унією
Прохають допомогти в побуті і зцілення від хвороб
20 вересня
День пам’яті Преподобномученика Макарія Канівського, архімандрита Овруцького, Переяславського
Преподобний Макарій народився в Овручі, що на Волині, у благочестивій православній сім’ї Токаревських. Ще в юності він покинув свій дім і пішов до Овруцького монастиря Успіння Пресвятої Богородиці
Старанно вивчаючи догмати Православ’я, Макарій дуже швидко пройшов усі стадії чернечого послуху. В 1623 році його перевели до Куп’ятицького монастиря і там єпископ Лазар рукоположив його в ієромонаха. У 1657 році Макарій був висвячений в архімандрита і призначений настоятелем Овруцького монастиря
Це були страшні часи для Православної Церкви, а особливо на Волині. Святі храми оскверняли та піддавали пограбуванню
Преподобний Макарій виявився істинним захисником Православ’я. Якось монастир оточили татари і ченці не могли вийти ні за водою, ні за хлібом. Макарій вирішив боротись духовною зброєю. У храмі було відправлено молебень до Матері Божої, і вся братія з хоругвами вийшла за монастирські ворота. Татари негайно втекли від монастиря, їм здалося, що на них іде велике військо
Але єзуїти розгромили монастир і Макарій пішов в Києво-Печерській монастир
В 1672 році його було призначено архімандритом Свято-Успенського монастиря у м. Канів. Монастир існував з XIII ст., мав тісні зв’язки із запорізьким козацтвом
Господь благословив преподобного Макарія, давши йому творити чудеса і пророцтва
Якось прийшов до нього сліпий. Преподобний сказав йому: «Вір і молись до Того, хто дав зір сліпому, іди на Навечір’я Богоявлення Господнього і молись». Коли на службі Макарій сказав слова: «дивні діла Твої, Господи», сліпий прозрів. На подяку за таку благодать, прозрілий збудував храм на честь Богоявлення Господнього
Коли до нього прийшла жінка і просила за свого сина, який вів життя розвіяне, Макарій взявся лікувати його молитвами. Він запропонував і юнакові читати молитву «Отче наш». Сказавши цю молитву, він захотів повторити її і вдруге, так і прийшов до богопізнання
А ще був випадок із лиховісним суддею, який брав грошові побори. Макарій сам надіслав йому гроші із запискою: «Віддаю останнє, більше не маю, пожалій себе і мене». Прозрівши суддя зрозумів, яке він лихо творив, і все неправдою нажите віддав церкві
Макарій мав дар пророцтва, передбачав велике розорення Канева, запустіння своєї обителі, а самому собі — мученицьку кончину. В 1675 році на канівські землі вдерлися поляки, місто було спалено, багато людей було вбито, інші заховалися в монастирі
У 1678 році султан послав численне військо турків і татар в Україну. 4 вересня вони взяли місто, знищили населення, яке не встигло сховатися в монастирі. Але під натиском ворога впали монастирські ворота, народ кинувся до Свято-Успенського собору. Лише архімандрит Макарій із закам’янілим лицем стояв з хрестом і благав не вбивати людей та не оскверняти храм. Татари схопили його, відібрали хрест і топтали його. Макарія піддали лютим тортурам і відрубали йому голову. Вночі жителі забрали тіло преподобного до храму, а наступного дня вороги підпалили храм. Згоріло все, залишилося лише нетлінним тіло преподобного в одязі з хрестом на грудях
До Макарія звертаються з проханням захисту і перемоги над ворогом, сміливості в боротьбі за незалежність України і православ’я, кріпкої віри
Звертаються з проханням зцілення від хвороб і доброго навчання для дітей
Отець Юрій